Санітарно-протиепідемічні правила і норми щодо поводження з медичними відходами


16.01.2018

Кожного дня ми стикаємося з сотнями речей. І частина з них перетворюється на відходи. Проблема сміття – це глобальна проблема людства. Але ця проблема має багато аспектів. Один з них – утилізація медичних відходів.

Це питання регулюється наказом МОЗ України №325 від 08.06.2015.

Що обумовлює актуальність цього питання? Одним з обов’язків суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з медичної практики, є обов’язок забезпечити дотримання санітарних норм і правил щодо вивезення та знищення побутового сміття та медичних відходів, який закріплено у пунктах 2.7, 2.9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Крім цього, серед стандартів державної акредитації ЛПЗ окремими пунктами передбачено дотримання санітарних норм і правил щодо вивезення та знищення побутового сміття та медичних відходів а також своєчасності та безпечності утилізації біологічно шкідливих матеріалів.

Проблема відходів є загальнодержавною. Зокрема, це регулюється Концепцію Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013–2020 роки, розроблену Мінприроди України, затверджену Кабінетом Міністрів України 3 січня 2013 р. розпорядженням №22-р. наказом №223 від 22.10.1993 та Законом України від 5 березня 1998 р. № 187/98 «Про відходи».

Але давайте зосередимося на розгляді наказу Міністерства охорони здоров’я України №325 від 8 червня 2015 року “Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами”, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 2015 р. за №959/27404.

Медичні відходи – це відходи, що утворюються внаслідок медичного обслуговування у закладах, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (крім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті).

Які проблеми виникають у ЗОЗ з медичними відходами?

•      Недостатня кількість одноразової тари для збирання та пакування медичних відходів, в результаті чого відмічаються факти збирання і тимчасового зберігання не знезаражених медичних відходів у побутовій тарі (коробках, господарчих пакетах) і контейнерах, призначених для побутових відходів.

•      Недостатня кількість контейнерів для тимчасового зберігання медичних відходів.

•  Відсутність спеціального санітарно-гігієнічного обладнання, інвентарю, витратних матеріалів для упаковки медичних відходів (спеціальних пакетів, одноразових ємностей, багаторазових пакетів, транспортних внутрішньокорпусних візків або міні-контейнерів), а також простої та надійної технології герметизації одноразової упаковки.

•      Недостатня кількість або відсутність спеціального транспорту для перевезення відходів з території стаціонару до місць захоронення та знешкодження відходів.

•       Відсутність спеціального устатковання для знезараження/знешкодження медичних відходів.

  Система поводження з відходами складається з таких етапів:

  • збирання та сортування  відходів маркування відходів; знезараження  (дезінфекція) відходів;
  • транспортування і перенесення відходів у корпусні/міжкорпусні (накопичувальні) контейнери в межах закладу, де вони утворюються;
  • утилізація відходів (тих, що можуть підлягати утилізації);
  • захоронення відходів (лише для відходів категорії А).  

Згідно наказу медичні відходи поділяються на такі категорії:

 

Категорія A – епідемічно-безпечні медичні відходи

•      харчові відходи всіх відділень закладу, крім інфекційних, у тому числі венерологічних та фтизіатричних; •      відходи, що не мали контакту з біологічними рідинами пацієнтів, інфекційними та шкірно-венерологічними хворими;

•    побутові відходи (тверді, великогабаритні, ремонтні) всіх відділень закладу, крім інфекційних, у тому числі венерологічних та фтизіатричних.  

 

Категорія B – епідемічно-небезпечні медичні відходи

•      використаний медичний інструмент;

•      предмети, забруднені кров'ю або іншими біологічними рідинами;

•      органічні медичні відходи хворих харчові відходи з інфекційних відділень закладу;

•      відходи, що утворилися в результаті діяльності медичних лабораторій

 

Категорія C – токсикологічно-небезпечні медичні відходи

•      лікарські, діагностичні, дезінфекційні засоби;

•      елементи живлення, предмети, що містять ртуть, прилади і обладнання, що містять важкі метали;

•      відходи, що утворились в результаті експлуатації обладнання, транспорту, систем освітлення тощо.  

 

Категорія D – радіологічно-небезпечні медичні відходи

•     всі матеріали, що утворюються в результаті використання радіоізотопів у медичних та/або наукових цілях у будь-якому агрегатному стані, що перевищують допустимі рівні, встановлені нормами радіаційної безпеки.

 

Збирання відходів проводиться якомога ближче до місць їх утворення в окремі ємності, що візуально чітко розрізняються за кольором та/або маркуванням. У місцях первинного утворення відходів повинні бути запасні ємності (пакети або контейнери) для збирання відходів.

Відходи категорії В (інфіковані та потенційно інфіковані відходи, які мали контакт з біологічними середовищами інфікованого матеріалу (використанi ВМП, предмети, забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами, органічні медичні відходи хворих, харчові відходи з інфекційних відділень закладу), підлягають обов’язковому знезараженню (дезінфекції) фізичними методами (термічними, мікрохвильовими, радіаційними тощо). Застосування хімічних методів дезінфекції допускається тільки для знезараження харчових відходів з відділень інфекційних хворих, а також при організації первинних протиепідемічних заходів в осередках інфекції.

У випадку відсутності в закладі приміщень для знезараження (дезінфекції) відходів або централізованої системи знезараження відходів медичні відходи знезаражуються персоналом цього закладу в місцях їх утворення хімічними/фізичними методами.

При збиранні відходів категорії В забороняється:

  • руйнувати, розрізати медичні відходи, у тому числі використані системи для внутрішньовенних інфузій, з метою їх знезараження;
  • знімати голку зі шприца після його використання;
  • пересипати (перевантажувати), утрамбовувати неупаковані медичні відходи з однієї ємності в іншу, за винятком аварійних ситуацій;
  • здійснювати будь-які операції з відходами без рукавичок або необхідних засобів індивідуального захисту і спецодягу;
  • встановлювати одноразові та багаторазові ємності для збору відходів на відстані менше одного метра від нагрівальних приладів.

Медичні відходи категорії В збирають у тверду (що не проколюється) упаковку (контейнери) або в одноразову м’яку (пакети).  

Слід звернути увагу, що згідно наказу

4. Збирання відходів категорії В у місцях їх утворення здійснюється впродовж робочої зміни. При використанні контейнерів для гострого інструментарію допускається їх заповнення протягом 3 діб.

5 Для збирання гострих предметів слід використовувати вологостійкі ємності (контейнери), що не проколюються. Ємність повинна мати кришку, що щільно прилягає та унеможливлює її безконтрольне розкриття.

9. Медичні відходи категорії В, отримані з клінічних підрозділів, збирають у контейнери, які переміщують до приміщення для збирання відходів або до приміщення для тимчасового зберігання відходів.  

Основними способами знезараження (дезінфекції) відходів категорії В є фізичні та хімічні методи:

·         фізичний метод знезараження відходів (категорії В), що включає обробку водним насиченим паром під надмірним тиском та температурою за допомогою спеціального обладнання - установок для знезараження відходів категорії В, зокрема автоклавів, які використовуються для дезінфекції відходів при температурі стерилізації не менше 150 °С, а також засобами та способами радіаційного та електромагнітного опромінення відповідного призначення безпосередньо на об’єкті;

·         хімічний метод знезараження відходів категорії В включає обробку розчинами дезінфекційних засобів, що мають бактерицидну (включаючи туберкулоцидну), віруліцидну, фунгіцидну (спороцидну - за необхідності) дію у відповідних режимах, застосовується за допомогою спеціальних установок або способом занурення відходів у промарковані ємності з дезінфекційним розчином у місцях їх утворення.  

Окремо слід зупинитися на таких пунктах:

П. 14. Хімічне знезараження відходів категорії В на місці їх утворення використовується як обов’язковий тимчасовий захід за відсутності приміщення для поводження з відходами або при відсутності централізованої системи знезараження

П. 15. Рідкі відходи категорії В (блювотні маси, сеча, фекалії), у тому числі аналогічні біологічні рідини хворих на туберкульоз, зливаються в систему централізованої каналізації тільки після попереднього знезараження хімічним або фізичним методами.

П. 18. Патологоанатомічні та органічні операційні відходи категорії В (органи, тканини) підлягають кремації (спалюванню).

П. 19. Вивезення відходів категорії В, що не пройшли знезараження (дезінфекції) в місцях утворення чи у приміщеннях для поводження з відходами, за межі території закладів не допускається.

П. 20. Відходи категорії В після знезараження передаються на підприємства, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та мають відповідне сертифіковане обладнання. 

Слід звернути увагу на сучасні засоби для дезинфекції, особливо такі, які не потребують наступного змивання. Це “Лізоформін Плюс”, “Бланідас Оксідез”, “Бланідас Актив”. Багаторазові контейнери для транспортування медичних відходів підлягають миттю і дезінфекції не рідше 1 разу на тиждень, для небезпечних відходів – після кожного спорожнення.

Приміщення для зберігання та поводження з відходами повинні відповідати певним вимогам.

Зокрема, воно повинне бути розташоване від лікувальних корпусів та харчоблоку на відстані не менше 25 метрів. Мінімальна площа приміщень визначається потужністю закладу.

Приміщення розділяється на дві зони.

1.                  Брудна зона: приміщення прийому та тимчасового зберігання відходів, що надходять, приміщення обробки відходів, обладнане установками для знезараження відходів категорії B, приміщення мийки та дезінфекції. При невеликих об'ємах можливе тимчасове зберігання відходів, що надходять, та їх знезараження в одному приміщенні;

2.                  Чиста зона: приміщення зберігання знезаражених відходів, вимитих і знезаражених засобів для переміщення відходів (можливе їх спільне розміщення в одному приміщенні), склад витратних матеріалів, кімната персоналу, санвузол.

  Крім того, таке приміщення має бути обладнане:

•      умивальником;

•      краном для поливу;

•      бактерицидними лампами з урахуванням об'єму приміщення;

•      вентиляцією та освітленням;

•    приміщення для поводження з відходами, обладнання та інвентар повинні утримуватись у чистоті. Поточне прибирання проводять вологим способом не рідше одного разу на тиждень із застосуванням мийних і дезінфекційних засобів. Генеральне прибирання проводять не рідше 1 разу на місяць. Обробці підлягають стіни, меблі, технологічне обладнання, підлога. Обробка здійснюється дезінфекційним розчином, протирають обладнання, видаляють видимі забруднення зі стін, потім миють підлогу.  

Інвентар для прибирання повинен бути окремий для "чистої" та "брудної" зони, мати чітке маркування із зазначенням видів прибиральних робіт, використовуватись тільки за призначенням і зберігатись окремо в коморах або шафах основних виробничих приміщень.  

Особливу увагу слід звернути на наступне: пакет з відходами категорій В і С, що пройшов дезінфекцію, має містити маркування щодо категорії відходів, дати проведення дезінфекції, виду дезінфекції, відповідальної особи, що здійснювала дезінфекцію для медичних відходів.  

Система маркування медичних відходів  

   

Давайте пам’ятати, що належне поводження з відходами – це піклування про наших нащадків. Адже лише шляхом правильної утилізації ми забезпечуємо збереження нашої країни, нашої неповторної природи, нашого життя.  

Керівник Асоціації “Служба організації інфекційного контролю” Старший науковий

співробітник НАМН України

Ю. Леонов  




« назад